Мне подарили

17:23 21.10.2017

21 жовтня 1056 р. киянин диякон Григорій вивів першу літеру нового твору. 12 травня наступного року він завершив працю. В історію рукопис увійшов під назвою «Остромирове Євангеліє» і містить євангельські читання для неділі та свят. «Остромирове Євангеліє» переписане з староболгарського оригіналу для новгородського посадника Остромира, який у написі книги названий «близьким» родичем князя Ізяслава Ярославича (за гіпотезою Анжея Поппе, згадана в надписі дружина Остромира Феофана могла бути донькою Володимира Святославича та Ганни Візантійської).
Її 294 аркуша прикрашені прекрасними заставками, коричневий фон яких виконаний золотом, трьома великими мініатюрами.
До виявлення в 2000 році Новгородського кодексу вважалася найдавнішою зі східнослов’янських рукописних книг, збережених до нашого часу.

http://uahistory.com/topics/events/9420

16:54 17.10.2017

– Ги-ги, тричі ги-ги! – репетувала Хомівна.
– Ну, і що за ги-ги? – не зрозуміла я.
– Ги-ги – це гіпер гальма, недоторканні клоуни в Україні. Скільки років сало й хліб наш наминають, а мови української не знають! Як ти гадаєш, за який час можна вивчити мову?
– Рекордний час показав українець Майк Йогансен, який вивчив нову мову за дві годин. Італієць Джузеппе Меццофанті вивчив нову мову за ніч.
– Хто такий? Чому не знаю?
– Це італійський кардинал, найвидатніший поліглот в історії людства.
– Кардинал? Ясно, багатенькі батьки, приватні вчителі, поїздки за кордон…
– Ні, Хомівно, не зовсім так. Батько – бідний тесля, сина готував до такої ж кар’єри. До школи малого не міг віддати – дорого ж! От і працював за верстатом Джузеппе під вікнами школи. Стругав, прислуховувався до лекцій на уроці. Так вивчив грецьку та латину. Сама знаєш, що найшвидша у світі – чутка. Пішла брехня Болоньєю про дивину, дійшла до старого вчителя. Почав викладач займатися з вундеркіндом, влаштував його в школу. Завдяки феноменальній пам’яті Джузеппе в школі вивчив іспанську, німецьку, мексиканську мови на рівні носія. У 12 років вивчив курс філософії, в 15 років захистив дисертацію. Вивчив богословські науки, почав опановувати східні мови. У 23 роки він прийняв сан і став професором арабської мови у Болонському університеті.
Стосовно мандрівок за кордон мушу теж заперечити. Він ніколи не виїздив з Італії. Відмовився від пропозиції Наполеона переїхати в Париж – і позбувся роботи. Не поїхав до Рима на запрошення папи. Падре доглядав за пораненими полоненими і від них вивчав мови. Знав усі мови Європи. Згодом Меццофанті був бібліотекарем Ватиканської бібліотеки. До речі, кардинал не раз зустрічався з Миколою Гоголем, спілкувався з ним російською.
– Ясно. От тільки поясни, нащо йому було вивчати мову за ніч?
– Кардинал мав обов’язок сповідувати іноземних полонених. Одного разу Меццофанті мав вранці прийняти сповідь від чужоземного злочинця, засудженого до смертної кари. Із поваги до людини (хоч і злочинця), шануючи свій сан, вивчив нову мову за одну ніч.
– Таак, значить ні нас, ні свою посаду блямовні не шанують. А, мо’ Господь кеби не дав? Ги-ги!

http://uahistory.com/topics/language_fun/9396

11:00 17.10.2017

аеропорт Одеси

Метки: Посмішка
08:21 14.10.2017

фото: REUTE
Покрова, козаки та день заснування УПА. Чому свято 14 жовтня таке важливе для українців

14 жовтня в Україні стає особливим днем. В цей день відзначають одразу чотири свята та пам’ятні дні, пов’язані з різними історичними подіями. Православна церква святкує день Покрови Пресвятої Богородиці. З 1999 року згідно з указом президента Леоніда Кучми у свято Покрови відзначають День українського козацтва. Також вже більш ніж півстоліття цей день вважається датою створення Української повстанської армії.

Враховуючи вищезазначене, було запропоновано святкувати 14 жовтня День захисника України, який повинен був замінити радянсько-російське свято 23 лютого. З 2015 року цей день став святковим вихідним.

Покрова

Ознакою свята Покрови є те, що вона покриває землю або листям або снігом. Частіше покриває листям, але всяке буває з погодою у середині жовтня і іноді у ці дні вже йде сніг.

За легендою, у цей день у 860 році військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ'я — Константинополь, намагаючись захопити місто. Мешканці Константинополя з молитвою звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за легендами, з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою. Після цього військо Аскольда вже не могло побачити цих людей.

Вражений цим дивом Аскольд та його дружинники після цього прийняли хрещення та стали християнами. Точних даних про цю подію історична наука не має, вважається, що християнство на Русі офіційно з’явилося пізніше.

За іншою версією, приводом для свята стало видіння Андрія Юродивого під час облоги Константинополя. Богородиця з'явилася мешканцям міста у храмі та прийняла їх під свій захист. Після цього армія противника відступила.

Описані події мали місце, згідно з деякими датуваннями, в 902 або 910 роках при імператорові Льві Мудрому і патріарху Макарії. Тоді Візантійська імперія вела війну з арабами-мусульманами і Константинополю загрожувала небезпека.

Козаки

Зазначимо, що Покрова Пресвятої Богородиці була одним з найголовніших свят запорізьких козаків. Вони будували багато однойменних храмів та особливо шанували ікони Покрови.

Саме на Покрову запорізькі козаки вирушали на зимівлю по своїх хуторах та зимівниках. На Запорізькій січі залишалася тільки постійна залога із січовиків. Тоді основними були церковні вихідні, тому і склалось козацьке свято на Покрову.

Першу церкву на честь Покрови запорожці побудували в 1659 році на Чортомлицькій Січі. За свідченням українського історика Дмитра Яворницького, за час існування Січі було побудовано 13 церков Покрови Богородиці.

Коли у XVII-XVIII століттях з’явилось "козацьке бароко, митці почали малювати новий вид ікони, який отримав назву "Козацька Покрова". На ній під покровом-омофором Богородиці іконописці розміщували українських гетьманів, старшину та відомих козаків.

Враховуючи цю історичну традицію, було вирішено зробити пам’ятний день, присвячений внеску козаків у розвиток української державності.7 серпня 1999 року президент України Леонід Кучма підписав указ про встановлення Дня українського козацтва в день свята Покрови Пречистої Богородиці.

УПА

14 жовтня також вважається днем заснування Української повстанської армії. Можна простежити певний символічний зв’язок між козацькими традиціями, які були пов’язані зі святом Покрови, та заснуванням у цей день УПА.

Інформація про створення УПА 14 жовтня є у постанові Української головної визвольної ради від 30 травня 1947 року та наказі передостаннього Головного командира УПА Романа Шухевича ("Тараса Чупринки") від 14 жовтня 1947 року.

"В місяці жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській повстанчій армії. Для зафіксування цього історичного моменту визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА", — йдеться у наказі.

Однак, документа, який би регламентував створення УПА саме у жовтні 1942 року, не виявлено у численних матеріалах діловодства цієї військової структури. Історики ще не дійшли до остаточних висновків у питанні, коли була створена УПА.

Зокрема, співробітник Інституту джерелознавства НАНУ Олександр Вовк, який вивчав архіви українських націоналістів у період Другої світової війни,вважав, що УПА була створена у квітні–на початку травня 1943 року. До створення УПА тоді був причетний військовий референт бандерівської ОУН на Волині та Поліссі Василь Івахів (псевдонім "Сонар").

Указ Порошенка

Навіть після проголошення незалежності в Україні довший час зберігалася радянська традиція святкування 23 лютого, яке виглядало як своєрідне "8 березня для чоловіків". Було зрозуміло, що Україні потрібне своє свято Збройних сил, яке спиралося б на вітчизняні історичні традиції і не мало б стосунку до Росії.

Нагальна потреба у такому святі особливо гостро постала після російської анексії Криму та окупації частини Донбасу. Армія, яка окупувала Крим та частину Донбасу, якраз вважала своїм святом 23 лютого, день заснування Червоної армії.

В таких умовах було зовсім недоречно зберігати звичай святкувати якесь незрозуміле чоловіче свято, яке до того ж було присвячено подіям, що сталися на далекому від України північному заході Росії у 1918 році.

День захисника України був офіційно встановлений як державне свято 14 жовтня 2014 року указом президента Петра Порошенка. Цим же указом було скасовано указ президента Кучми від 1999 року, яким встановлювалося свято — День захисника Вітчизни, що відзначалося 23 лютого. Однак у 2014 році День захисника України ще не був вихідним днем.

Пізніше президент Порошенко виступив з ініціативою зробити День захисника України неробочим днем. 5 березня 2015 року Верховна Рада підтримала президентський законопроект, у якому День захисника України 14 жовтня було визначено як святковий вихідний.

https://espreso.tv/

11:17 13.10.2017

Картинки по запросу П’ятниця, 13

У 2017 році п’ятниця 13-го випадає два рази – перша на січень місяць, а друга – на жовтень.

Народні прикмети про п’ятницю 13-го числа здавна приписують цьому дню темні містичні властивості: наприклад, ця дата вважається “відьомським” днем, що не віщує удачу нікому, крім магів, чаклунів і ворожок.

Якщо для вас цей день завжди був вдалим, варто задуматися про наявність особливих здібностей у вашому роду.

Однак найчастіше п’ятниця 13-е виявляється невдалим днем: дрібні та великі неприємності сипляться на людей як з рогу достатку, а втома та дратівливість супроводжують з самого ранку.

Існують три перевірених способи вберегти себе і своїх близьких людей від біди в цей непростий день.

Не брати і не давати гроші в борг

Енергетика грошового потоку в п’ятницю 13-го вкрай вразлива: будь-який негатив можна легко передати через гроші, а фінансовий успіх без належного захисту – забрати через них же.

Тому постарайтеся нікому не давати в борг і не просити позичити вам гроші як мінімум до заходу сонця. Цим ви вбережете себе від злиднів і проблем з фінансами в майбутньому.

Нікому не розповідати свої сни

Тонкий план і підсвідомість вкрай чутливі в цей день: розповідаючи про свої сни навіть найближчим людям, ви мимоволі можете позбавити себе більшої частини життєвих сил.

Збережіть свої сни в таємниці до наступного дня, і п’ятниця пройде для вас без пригод.

Не сваритися і не вступати в конфлікти

У п’ятницю 13-го всі почуття будуть гіпертрофованими, а емоційність – підвищеною. Це може привести до великих скандалів і сварок, які в наслідку буде вельми непросто вирішити.

Виходом може стати ретельний контроль за своїми словами і діями, уважне ставлення до своїх близьких,
а також медитація, яка дозволить знайти внутрішню гармонію.

http://fakty.ictv.ua/ua/lifestyle/korusni-novynu/20171012-p-yatnytsya-13-prykmety-ta-zabobony/

10:36 11.10.2017

Радіо МАКСИМУМ продовжує знайомити вас з українськими словами, які замінять надокучливий суржик. Здивуйте рідних своєю багатою мовою!

Ми сподіваємося, що ви завжди пишете будь ласка та на жаль — окремо, тому підготували складніші слова та словосполучення, у яких кожен із нас може допустити помилку. Гайда!

  • Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200372
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200379
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200373
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200374
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200382
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200376
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200375
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200381
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200378
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200383
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200377
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200384
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200390
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200386
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200385
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200387
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200389
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200388
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200391
Говори красиво: 20 типових помилок, які ми найчастіше допускаємо в українській мові - фото 200392
09:23 10.10.2017

Олекса Булавицький народився 8 жовтня 1916 року в Умані. Дитинство його пройшло у обіймах диво-природи: парк Софіївка, гаї. Сім’я хлопчика підтримувала бажання Олекси – все замальовувати. Мистецьку освіту Олекса Булавицький опановував у різних містах, у багатьох учителів. Почав у приватній школі професора Ярового в Києві (1934— 1935), потім навчався в Одеській художній школі (1935—1938) у класі Л. Мучника, Ленінградській академії мистецтв (1938—1939), у майстернях професора Наумова і Траубенберга; у Федора Кричевського у Київському художньому інституті (1939–1941), у майстернях професора Ержиковського і Фоміна. Напередодні війни студент Київського художнього інституту працював макетувальником на Київській кіностудії (тепер імені О. Довженка) і декоратором та дизайнером у драматичних театрах — у тому числі для московського балету «Большой». Збереглися ескізи декорацій Булавицького до «Лісової Пісні» Лесі Українки, «Запорожець за Дунаєм».
Під час війни Олекса Васильович був на фронті, під Полтавою потрапив до німецького полону. Він зробив кілька невдалих спроб утечі з концтаборів, не опускав рук. Утік із табору для військовополонених, дістався до зайнятого німецькими військами Києва. Зустрів колишню знайому киянку Ніну Орлову, яка працювала в Софіївському соборі, одружилися. Це була жінка його життя, мати його двох синів.
А потім – довга втеча з «радянського раю» на Захід. Львів, де в 1943 році відбулася персональна виставка картин Булавицького, далі в Братиславі, столиці Словаччини, на короткий час влаштувався в театрально-декораційну майстерню. Рука Москви простягалася, тому залишив Братиславу і потрапив до американської зони. Жив у таборах DP (displace persons, тобто переміщених осіб), у Карлсфельді і Берхтесгадені повернувся до станкового і декоративного малярства. Темою його творів були портрети, краєвиди, натюрморти квіти. Поряд із краєвидами Олекса Булавицький фіксував і бурхливий історичний час, у якому йому довелося жити. В одному з таборів на території Німеччини у 1946 р. створив картину «Бандурист»; йому позував генерал армії УНР Палій Неїло. Спочатку у збірних виставках українських художників, згодом індивідуально Олекса почав виставляти свої твори у Амстердамі, Ельвагені, Мюнхені, Парижі, Регенсбурзі.
З 1950 р. родина переїхала в США, де упродовж дев’яти років Булавицький мусив бути заробітчанином: працював для архітектурних фірм креслярем та дизайнером. На власну творчість залишалися хвилини: написати твір, продати і на виручені гроші придбати фарби, полотно. За словами дружини митця Ніни Булавицької, Олексі Булавицькому імміграція завадила повністю розкрити свій мистецький талант, адже треба було вкорінитися в чужий ґрунт і якось заробляти на життя, на те, щоб придбати фарби й полотна для нових творів.
Нарешті запальний, темпераментний, вимогливий Олекса відкрив власну мистецьку студію та приватну мистецьку школу для дітей і дорослих. Булавицький викладав малюнок і малярство у власній приватній майстерні та в Minnetonka Center of Art and Education. Мав художник виставки у Канаді (Торонто, Вінніпег, Монреаль), та у США (Міннеаполіс, Сейнт-Пол, Детройт, Нью-Йорк, Філадельфія, Чикаго), при цьому Олекса Булавицький завжди підкреслював свою приналежність до української нації. Олекса Булавицький отримав шанс зайнятися дослідженням перших переселенців Америки. На південь від Вінніпега, у кількох милях від кордону зі штатом Міннесота, у місцевості під назвою Сірко був осідок буковинських переселенців.«Коли ж я побачив поселення Сірко, я не міг стримати своїх почуттів: тут, у центрі американського континенту, в мої очі просто дивилася Україна. Своїми хатами і стодолами, ворітьми і тинами, своїми церквами і дзвіницями», – писав художник. Протягом кількох років повертався Олекса Булавицький до цих околиць, знаходив старі будівлі та малював. Після виставки етнографічних картин, присвячених українським піонерам у Канаді, в Торонто, всі змальовані вцілілі об’єкти були взяті під охорону державою. Так Канада отримала чи не найбільші у світі українські етнографічні музеї.Щасливою звісткою для Олекси Булавицького було проголошення незалежності України. У 1992 р. він відвідав рідні місця, прогулявся улюбленим Андріївським узвозом, вбирав очима Дніпро. У 1994 році сім’я Булавицьких через посольство України у Вашингтоні подарувала для української держави 40 картин. В останні роки свого життя, художник занедужав (дуже турбувало серце), не було сил розтирати фарби, що призвело до депресії. Рятувала старовинна бандура, яку митець власноруч розписав і грав на ній до кінця життя.
Олекси Булавицького не стало 28 липня 2001 року. Його колекція була подарована Україні, бандура повернулася на землю кобзарів.

http://uahistory.com/topics/famous_people/9313

10:55 04.10.2017

«Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вивчати все життя»

(с) Франсуа Вольтер

10 словосполучень, у яких ми найчастіше припускаємось помилок:


10:50 04.10.2017

Картинки по запросу Цікаві факти про Дніпро

Вік Дніпра — майже 5-6 млн років тому, в Берегівський час, після трансгресії палеоген-неогенового моря.

Назва Дніпро є скіфською за походженням. Скіфське Данапр перекладається як "глибока ріка" (дан — ріка +апр — глибокий). Деякі дослідники схиляються до думки, що Дніпро в давнину називався Сіндгу, Сінд, Інд, оскільки в низів’ях річки існувала Сіндика, інакше — Сіндська Скіфія.

Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своєї історії, що називається "Мельпомена":Борисфен — так він називав Дніпро. Перші вітчизняні відомості про Дніпро є в літописах Київської Русі — "Повість врем’яних літ" і у великому поетичному творі "Слово о полку Ігоревім".

Історія України-Русі пов’язана з Дніпром. Його басейн є центральним місцем етногенезу й націогенезу українців. Київ — столиця України, завдяки Дніпру лежить на перетині торгових шляхів між Сходом і Заходом, Північчю й Півднем.

Уже в IV-III тисячолітті до нашої ери тут жили слов’янські племена радимичів, кривичів, дреговичів. Пізніше по річці проліг відомий торговий шлях "Із варяг у греки", що пов’язував Балтійське і Чорне море і вів аж до Візантії. Незважаючи на те, що функція Дніпра як торгового і транспортного маршруту періодично слабшала через набіги кочівників, він завжди грав важливу роль в господарстві і культурі народів, що населяли його береги.

Дніпро — ріка з найдовшою течією в Україні. В природному стані її довжина становила 2 тисячі 285 км, тепер (після побудови каскаду ГЕС та водосховищ, коли в багатьох місцях випрямили фарватер) — 2 тис. 201 км; в межах України — 981 км.
Дніпро бере початок в невеликому болоті Аксенінський мох на південному схилі Валдайської височини біля села Бочарово Смоленської області Росії. Зі схилів Валдайської височини витікає також Волга, Західна Двіна, Ловать, Сясь та Молога. Впадає Дніпро в Дніпровсько-Бузький лиман Чорного моря.

Картинки по запросу Цікаві факти про Дніпро

Дніпро утворює на території України подобу великого лука, зверненого на схід, що вдвічі збільшує шлях Дніпром із Центральної України до Чорного моря: відстань від Києва до гирла Дніпра по прямій лінії — 450 км, річкою — 950 км.

Між Дніпром і Запоріжжям річка перетинає Український щит (піднята південно-західна частина фундаментуСхідноєвропейської платформи). В минулому саме тут були пороги, тепер вони залиті водами Дніпровського водосховища.

Нині водою річки користується 70 % населення України (майже 35 мільйонів осіб), також на нього припадає половина всіх річкових шляхів країни й основна частина (близько 60 %) річкових перевезень вантажів і пасажирів.

У басейні Дніпра протікає 15 380 малих річок або ж близько 25 % від їх загальної кількості в Україні. Сумарна їхня довжина — 67 156 км, із них річок, довжиною 10 км і більше — 13 998 із сумарною протяжністю 35 041 км.

На берегах Дніпра розташовані більше півсотні великих і малих міст, в тому числі столиця України — Київ. На річці Свіслоч — права притока річки Березини, басейн Дніпра — розташована столиця Білорусі — Мінськ. На українській ділянці Дніпра розмістилися 26 міст.

Источник: uainfo

Метки: Дніпро
11:07 02.10.2017

Примостили мої «дівчата» свої двоспальні гепи на тонесенькому залізному парканчику. Споглядаємо, як школярі несуть квіти, бо завтра День учителя.
– Отак, ткнуть училці букетик, а потім цілий урок викручуйся: нічого не питай, «двійки» не постав, – зітхнула Петрівна. У неї внука-вчителька, вона в темі.
– Зато как красива: учитель, васпитатиль, – муркотіла Софочка.
– Ну, да, – встряла Хомівна, – учитель навчає, а «воспітатель» – про харчування дбає?
– Пачиму же эта о «питании»?
– Як чому? – не здається сусідка. – Пам’ятаєте старий мультик, у якому звучить: «сначала питание, потом вос-питание»? Тобто, у москалів – вигодовування, жрачка на першому плані. – А ти чого мовчиш? – Хомівна до мене.
– Гарне слово «воспитатель», не те, що шкраб (так Ленін називав шкільних робітників). Правда, є ще симпатичне слово «педагог». Якщо звернутися до етимології, то термін “педагогіка” (“педагог”) походить з грец. “pais (“paidos”) – дитина та “ago” – веду, виховую, тобто “дітоводіння”, “дітоводство”. Трохи нагадує слово «шляхта» – той, хто виводить на шлях.
– От добре, – зраділа Петрівна, – скажу онуці, що вона зі шляхти!

10:18 01.10.2017

Жовтень то плаче, то сміється [+народні прикмети]

Час жовтого листя. В народі цей місяць мав назву грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Називали його і весільником, бо, завершивши збирання осіннього врожаю, люди справляли весілля. У стародавніх римлян "октябрь" був восьмим місяцем октем, що значить вісім.

Як стверджують джерела назва місяця "жовтень" походить ще за часів Київської Русі. Поруч з жовтнем уживалося слово "паздерник", тобто костриця. Саме о цій порі починали масово переробляти льон та коноплі. Вилежані під осінніми дощами та вітрами стебла сушили в печі, а потім їх м’яли на терницях, щоб очистити волокно від костриці. Цей процес і досі в глибинках Польщі називають "паздерництвом". А білоруси йменують жовтень "кастрічником".

Одначе, найточнішою можна вважати народну назву жовтня — "весільник". У давнину починаючи з Покрови, 14 жовтня, розпочиналася пора сватання та весілля А тому дівки, яким уже надокучило дівувати, молилися: "Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою". Отож, жовтень був багатий на весілля.

У жовтні в селах уже не було польових робіт. Звідси й народні приказки: "Як прийшли жнива, жінка як нежива, а як прийшла Покрова, то й жінка здорова", або "Настали жнива — лежить баба нежива, а прийшла Покрова — стала баба здорова". З Покрови починали справляти вечорниці, котрі тривали до Великодня, і гуляли весілля, які тривали до пилипівських заговин.

У жовтні вже готувалися до зими. В народі казали: "Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем".

Селяни уважно стежили за погодою у жовтні, пам’ятаючи народні прикмети.

Грім у жовтні — на малосніжну, м’яку й нетривалу зиму.

Якщо швидко опадає листя — чекай суворої зими.

Гримне випадковий грім — довго не побачиш снігу.

Від першого снігу до санного сліду — пробіжить шість тижнів.

Сніг випав і залишився на деревах — отже, залишиться і на землі.

Сніг рано ляже — весна швидше слово скаже.

Тепла осінь — довга зима.

З’явилися комарі у жовтні — чекай теплу зиму.

Лист осини на землі лежить вгору "долонею" — зима буде холодною, до землі "долонею" — теплою.

Кілька днів поспіль на небі білі хмаринки — до морозів, темні хмаринки — до дощу.

Хмари "пливуть" проти вітру — чекай опадів.

Синиця пищить — зиму віщує.

Якою б сльотавою не була осінь, після Покрови буде хоч кілька погожих теплих днів.

Якщо до середини жовтня не осипалося з беріз листя — сніг ляже пізно.

Якщо вдень випав перший сніг, він швидко розтане, а як уночі — лежатиме довше.

Скільки б не випало снігу, але якщо на вишнях залишилося листя, то неодмінно наступить відлига.

Перед сильним вітром горобці метушаться, перелітаючи зграй¬ками з місця на місце.

Сова кричить — до холоду.

Дикі гуси на відльоті — кінець бабиному літу.

Ворони вмостилися на нижніх гілках дерев — бути негоді й вітру.

Голуб, відпочиваючи, ховає одну ніжку в пір’я — чекай різкого похолодання.

Лушпиння на цибулі тонке — зима буде теплою, а грубе та з багатьма "лусочками" — холодною.

Якщо восени сіренький ранок — чекай ясного дня.

Якщо вранці туман піднімається, утворюючи хмари, — перед дощем, а як припадає до землі — на сонячний день.

Чорна бузина й калина достигли не по порі — чекай холодної й лютої зими.

Якщо молодик припаде на дощовий день, то весь наступний місяць буде дощовим.

Зайці рано нагуляли жиру — на холодну й сніжну зиму.

Пізній гриб — пізній сніг.

Білий вогонь у печі — на відлигу, червоний — на мороз.

http://rivne1.tv/Info/?id=38884

10:01 28.09.2017
Цікаві факти про гарбуз, які ви могли не знати


Цей великий помаранчевий, налитий сонцем овоч раніше використовували не лише в їжу

Гарбузовим насінням лікували різні недуги, а гонорові дівчата відбирали найяскравіші овочі, які здалеку добре видно, щоб ними відваджувати старостів від нелюбих женихів.


1. Вирощувати гарбузи почали в Північній Америці ще близько 4-5 тисяч років тому.

2. Традицію робити ліхтарики з гарбузів привезли у США ірландці, які вирізали ліхтарики з брукви до щорічного свята Самайн. Але з часом вони виявили, що стінки гарбуза значно м’якші і вирізати їх простіше.

3. Гарбуз настільки невибагливий у догляді, що його можна вирощувати в будь-якій точці світу, крім Антарктики.

4. Гарбузові квіти можна їсти. Існує безліч рецептів фарширування гарбузових квітів та приготування їх у клярі.

5. Найменший гарбуз може важити менше кілограма, а найбільший сягати 250 кілограмів.

6. Індіанці колись смажили скибочки гарбуза на багатті, а зі смужок в’яленого гарбуза робили килимки.

7. Гарбузи низькокалорійні і багаті клітковиною. Якщо ви на дієті, то гарбуз — ідеальний продукт для вашого раціону, оскільки його м’якоть, до того ж, багата на вітаміни А і В, білок, залізо і калій.

8. Користь гарбуза для людини полягає у високому вмісті вітамів А і Е, які допомагають зберегти молодість. Тож достатньо регулярно вживати в їжу гарбуз, щоб уникнути передчасних ознак старіння.

9. М’якоть гарбуза прикладають для полегшення болю при опіках, а насіння використовують як протиглистний засіб. До речі, поживна цінність насіння гарбуза зростає з його старінням. В давнину вважали, що сік гарбуза — найкращий засіб від веснянок і укусів змії.

10. Крім традиційних помаранчевих, зелених і жовтих бувають сині та білі гарбузи.

11. Гарбуз — герой безлічі рекордів. Приміром, у США був випечений найбільший пиріг з гарбуза — діаметром 152 см. Випікався цей гігантський пиріг понад 6 годин.

12. Без гарбуза не обходився стародавній український звичай сватання. Якщо наречений не був любим та бажаним, йому вручали "гарбуз" і він, принижений і посоромлений, вирушав додому.

13. Цікавий факт, що гарбуз — чемпіон серед овочів за вмістом заліза, тому його сміливо можна вживати тим, хто страждає на анемію.

14. Наші предки використовували гарбузове насіння як приворотний засіб. До сьогодні відомо, що регулярне вживання гарбузової олії, вижатої з насіння, підтримує чоловічу силу та сексуальність.

15. Гарбуз — чудовий гарнір для страв зі свинини, баранини та іншого жирного м’яса, оскільки завдяки вітаміну Т допомагає засвоювати організму важку їжу.

16. Вагітним жінкам на замітку: гарбузове насіння в сирому, не смаженому, вигляді допомагає полегшити симптоми токсикозу.

17. В давнину гарбузовий сік вживали на ніч. Це заспокоювало після важкого трудового дня і діяло як природній снодійний засіб.

18. Гарбуз використовується не лише в кулінарії і медицині. Народні майстри виготовляють з нього посуд та різні інструменти.

Як приготувати кашу з гарбуза

Для гарбузової каші слід вибирати стиглий гарбуз зі щільною м’якоттю. Шкірку зрізати, насіння видалити і порізати м’якоть на шматочки. Найкраще розкриває свій смак печений гарбуз. Але не менш солодкий і ніжний смак має гарбуз, зварений у молоці. Крупу для гарбузової каші можна брати будь-яку, залежно від ваших уподобань. Та найбільш українською є гарбузова каша із пшоном.

Секрет ідеальної каші з гарбузом у тривалому приготуванні на мінімальному вогні — щоб не булькала, а лише мліла. І звісно ж, не шкодувати вершкового масла. А ще чудово поєднуються в гарбузовій каші різноманітні сушені ягоди та фрукти — чорниці, журавлина, курага, родзинки і навіть сушені яблучка.

До речі, кашу можна зварити в самому гарбузі: для цього слід відрізати верхівку, вийняти насіння, вишкребти серединку, покласти усі необхідні інгредієнти, накрити зрізаною верхівкою і готувати в духовці.

http://poradnyk.com.ua/cikavo_znaty/952-cikavi-fakty-pro-garbuz-yaki-vy-mogly-ne-znaty.html

10:47 27.09.2017

Перший ректор Петербурзького університету; перший економіст у Росії, який запровадив засади панування вільного капіталу, увів у російську науку термін «політична економія» – українець Михайло Балудянський.
Його називали по-різному: Лемко з Бескидів, карпатський русин, іноземний слов’янин, малорос, карпаторос і писали по-різному: Михайло Балугянський, Балудянський, Балуг’янський.
Михайло Балудянський народився 26 вересня 1769 р. у с. Вільшава (нині Словаччина), у сім’ї інтелігентів, в родині греко-католицького священика.
Так. У Східній Словаччині русини і словаки його шанують і знають хто він. Є версія що батьки Балудянського з села Балутянка, яке поруч з кордоном словацьким. До 1945 року це було виключно лемківське село. Воно відоме як село лемків-різбярів, про який писали польські письменники. Односельці стверджують що і прізвище Балудянський взяли від назви села Балутянка. Прекрасне село, яке я часто відвідують, бо там пам’ятник моєї бабці стоїть.
Високу освіту почав здобувати на філософському факультеті Угорської королівської академії в Кошице (нині місто в Словаччині). У 1789 р. закінчив юридичний факультет Віденського університету та розпочав викладацьку роботу в Угорській юридичній академії у м. Надьварад (нині — м. Орадя, Румунія). Працюючи в м. Надьварад, М. Балудянський увійшов до складу таємної організації «Товариство свободи й рівності», метою якої було встановлення федеративного устрою, скасування кріпацтва на теренах Австрійської імперії, в тому числі на Закарпатті. У 1797 р., захистивши докторську дисертацію, став доктором права Будапештського університету. Працював деканом юридичного факультету Пештського університету. Володів сімома мовами. Викладав у навчальних закладах Австрійської імперії. У 1802 р. одружився з Антонією-Анною-Юлією фон-Гегер (Heger).
У 1803 р., за ініціативи Івана Орлая, закарпатця, придворного хірурга імператора Російської імперії М. Балудянський, Лодій та Кукольник були запрошені до Росії. Чому 33-річний успішний учений зважився на переїзд – загадка. Відомо тільки, що ні про більш високу платню, ні про інші пільги не йшлося у договорі на три роки. Та пробув українець у Петербурзі до лебединого часу: тут народився первісток Йосип. Пишався батько: є продовжувач роду, але хлоп’я у чотири роки згасло; потім прийшло у світ сім дівчат і, нарешті, двоє довгоочікуваних хлопчиків.
У 1804 р. отримав призначення на посаду професора кафедри політичної економії — Петербурзької учительської гімназії, згодом Головного педагогічного інституту — з політичних та економічних наук, торгового й фінансового права, і, одночасно, працював як редактор (у другій експедиції комісії складання Зведення Законів) з державного господарства і фінансів. У 1809 – 1812 рр. був начальником 4 відділення комісії і працював у міністерстві фінансів.
У 1813 – 1817 рр. викладав економічні та юридичні науки великим князям Миколі (майбутній імператор Микола І) та Михайлу Павловичам. Микола І зауважив мовні недоліки та педантичність учителів із Карпат, записав, що мова Балудянського, то «мішанина різних мов, серед яких професор порядно не знав ані однієї». Може, є у тім доля правди, адже відомі «карпаторуси» просто не знали російської мови.
У 1819–1821 рр. — декан юридичного факультету та перший ректор Петербурзького університету, склав його статут. У 1824 р. внаслідок репресій царського уряду проти професорів, які підтримували ліберала М. Сперанського, він добровільно склав із себе обов’язки ректора. Як стверджує К. М. Косачевська, у статті «М. А. Балугьянский в Петербургском университете», серед слухачів Балудянського був Олександр Пушкін. Л. Черейський стверджує, що Пушкін був знайомим з сім’єю Балудянського: дружиною, синами, дочками; 26 вересня 1832 р. О.Пушкін з П. В’яземським були на балу у Балугянських.
Балудянський став членом комісії М.Сперанського зі складання Зводу законів Російської імперії. За активної участі Балудянського підготовлено й видано 15 томів Повного зібрання законів і Зводу законів Російської імперії, що містили всі законодавчі акти з 1649 по 1825 роки, та 12 томів Зводу військових постанов.
За активної участі Балудянського підготовлено й видано 15 томів Повного зібрання законів і Зводу законів Російської імперії, що містили всі законодавчі акти з 1649 по 1825 роки, та 12 томів Зводу військових постанов.balugjanski_coa
За заслуги в розробці російського законодавства Михайло Балудянський одержав дворянство та герб, на якому зображено книжку законів із цифрою 15, що означало 15 томів його праць. Тож від 1837 року він – потомственний дворянин, згодом – таємний радник, статс-секретар, в 1839 – сенатор, близький до царського двору.
У 1874 році в Петербурзькому університеті було встановлено стипендію його імені, що присуджувалася студентам, «потомкам покійного», котрі найбільше відзначилися в різних науках, У музеї Петербурзького університету зберігається бронзовий бюст вченого.
Похований Михайло Балудянський «за заслуги перед Отечеством» у Троїце-Сергієвій лаврі. На надгробку напис: «Да буде воля Твоя» — улюблені слова Михайла Балудянського.

10:03 25.09.2017

В Україні борщ здавна вважався символом міцної родини: усі інгредієнти у полив’янім горщику, варяться, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати і смаки одне одному, стають одним цілим — багатим, наваристим, густим.

1.

У давнину українці традиційно готували борщ на поминальний обід, вважалося, що з парою від борщу відлітає до раю душа небіжчика.

2.

Існує понад 70 складених і описаних рецептів червоного борщу, найскладнішим та найдорожчим з яких вважається "Борщ київський". Бульйон для нього варять з яловичини, баранини та свинини, а окрім обов’язкових складників додають натуральний хлібний квас.

3.

На Чернігівщині готують борщ з грибними "вушками" і називають його "переяславським".

4.

Полтавчани борщ варять на основі курячого бульйону і обов’язково кладуть до нього традиційні для свого регіону галушки.

5.

На Житомирщині борщ має два різновиди: "поліський" — з в’яленими в’юнами і грибами та "коростенський" — на сухофруктах.

6.


Є на карті України регіон, у якому взагалі немає свого борщу, — це Закарпаття. Дуже рідко там варять борщ із самої лише картоплі та буряка, без капусти і називають його "львівським".

7.

Галичани в давнину готували борщ дуже ріденьким, без картоплі, тільки з буряка, приправляючи засмажкою, а для кислоти додавали вишневий чи яблучний сік.

8.

У єврейській кухні борщ готують виключно на курячому м’ясі і додають досить багато цукру, а буряк не тушкують, а відварюють.

9.

Існує в кулінарії навіть "московський борщ", який готують на бульйоні з яловичини і копченостей, а подають із нарізаними сосисками.

10.

У класичний український борщ в самому кінці варіння обов’язково кладуть свіже свиняче сало, товчене з часником, сіллю і зеленню, знімають каструлю з вогню, накривають кришкою, дають борщу настоятися не менш як півгодини (чим довше, тим краще) і тільки тоді подають.

11.

Першими закислювачами для борщу слугували сироватка, кисле молоко, кисла капуста, ягоди або незрілі яблука. Томатна ж заправка з’явилася в українському борщі лише в кінці XIX — на початку XX столітті, коли в Україні остаточно прижилися американські помідори.

12.

Українські ЗМІ часто використовують неофіційний "індекс борщу" (за аналогією "індексу Біг-Мака") для оцінки купівельної спроможності різних валют, а також визначення реальної інфляції гривні. Індекс борщу — це середня сукупна ціна продуктів, необхідних для приготування певного об’єму цієї страви станом на певну дату.

13.

Палкими шанувальниками українського борщу були такі відомі постаті як письменник Микола Гоголь, імператриця Катерина ІІ, знаменита на весь світ балерина Анна Павлова.

14.

На честь українського борщу було назване невелике містечко Борщів, розташоване на Тернопільщині. Щоосені воно стає центром фестивалю "Борщ-їв". Цьогоріч фестиваль борщу відбувся 9-10 вересня.

15.

Існує географічне поняття "борщовий пояс", що охоплює території, на яких традиційно готують борщ, — від південно-східної Польщі через Україну, Білорусь до російських регіонів на Волзі та Дніпрі.

16.

У Забайкаллі розташований Борщовочний хребет. Прямого стосунку до борщу він, звісно ж, не має, але походить від села Борщовка, розташованого біля північно-західного підніжжя хребта.

http://coma.in.ua/27704

14:35 24.09.2017

Юний Павло Тичина учився у Чернігівському духовному училищі. Товаришами Тичини в семінарії були Григорій Верьовка, Василь Елланський (Василь Еллан-Блакитний), Аркадій Казка, Віктор Коновал.
Якось у 1913 році Павлусь гостював у Воронькові у Коновалів і Віктор познайомив друга з сестрами Інною (Нюсею) та Полею. Павло був заворожений дівчатами: Поля стала тією, кого Тичина назвав «моя Весна». Пізніше, 31-річний Тичина писав у щоденнику: «У мене єсть донжуанізм. Характерно: за винятком моєї Весни, яка могла, здавалось, зрозуміти свого Павлуся, жодна жінка не підносила мене на височінь, а навпаки, я їх із землі підводив».

Павло Тичина “Панно Інно…” група “Мертвий Півень” музика Віктора Морозова
Та «Весна» скоро кинула Павла, вийшла заміж за інженера.
Тільки одній із панянок Коновал Павло написав слово «кохана». Це була Тася (Тата, Туся) – кузина сестер Віктора, гімназисточка з Києва. Вона смілася, коли Тичина читав поезії.

24 квітня 1920-го від сухот померла панна Інна. У щоденнику Тичини з’явився запис: «Померла Нюся. Оттепер уже для мене Поля зовсім не існує. В Нюсі я довго ще любив Полю?». У 30-х роках Поля знайшла Павла в Харкові: просила, щоб Павло виручив з тюрми її брата. Поля померла раніше за Павла, Тичина тоді був хворий і на похорон не пішов.
Спливли роки і київський школяр Леонід Кисельов виспівав…
О, панно Інно, панно Інно.
Я сам, вікно, сніги.
П. Г. Тичина
Луна позолотила иней,
Налипший на моем окне.
Красивое девичье имя
Звучало в тишине.
И было имя необычным,
И долетало, словно стих,
Сквозь стук ирпенской электрички,
Сквозь смех товарищей моих.
И три протяжных, чистых звука
В меня бросала мгла.
Она, должно быть, нянчит внуков.
А, может, умерла.
Но тосковал о ней Тычина
И вспоминал, и постигал.
О Инна, дорогая Инна.
Я здесь один. Снега.

http://uahistory.com/topics/famous_people/9145

<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
RSS Фея Пальцевеерова
Войти